Одного разу я покохала.
До цього коханя я ще не знала.
Все було як в казці прекрасне.
Світило для нас сонечко ясне.
Та небо не завжди буває безхмарним.
Щастя зберегти намагалась я марно.
Над нами нависли хмари образи ,
Та не зрозуміла я цього відразу.
Я вірю-кохаєш! Я вірю ти любиш!
Образою щастя своє ти загубиш.
І може у цьому й моя є вина.
Над нами нависла нерозуміння гроза.
Та образи на мене ти не тримай,
Хай кохання твоє ллється за край.
Згадай як добре нам було удвох,
Може,дійсно,звів нас Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282032
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2011
автор: Христина