Люди! Мене Ви вже пробачте!
За те, що не такий.
Ви десь собі зазначте,
Порядок моїх дій.
Ви все зазначте, що не так!
І розкажіть мені о півдні.
Все зрозумію на словах,
І виправлю я сторони свої всі бідні…
Ви лиш кажіть!
Не грайте Ви зі мною у мовчанку.
Треба буде, то в’яжіть!
Чи ставте в кут з самого ранку.
Мене Ви люди зрозумійте!
Себе не бачу з сторони.
Допоможіть мені. Давайте дійте!
Мені це треба. Йому видніше там з гори…
А Він пробачить!
За те, що забуваю про святиню.
Бачить Він, душа, як плачить,
Як оббивають ноги вже 10-ту милю…
Люди! Мене Ви вже пробачте!
За те, що в стороні від Вас.
Ви на папері тут нутро моє побачте.
Все інше буде. Просто треба час…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282137
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2011
автор: Іван Маклей