Окремі люди ще вважають,
Що ми окраса до життя,
Що нас пригоди всі минають
І в нас не вірить майбуття.
Вони лиш прагнуть нам сказати,
Що ми літаєм в небесах.
Самі ж не навчені прощати
І замкнуті в своїх очах.
Не вірю я, що ми окраса,
Й не думаю, що ми тупі,
Але ми все ж бездарна маса,
Що вже зневірилась в житті.
Ми втратили свої надії,
Ми загубили сенс життя
І більшість з нас лише жевріє
І догоряє до кінця.
Та ми знайдемо свою мрію
І знов повірим в майбуття,
Та все ж сказати я посмію,
Що вже не вірю в це життя.
Можливо ми лише вистава,
Що вже розіграна давно
Й задумана вона цікаво,
Але зашвидко все пройшло.
Та час не можна зупинити,
Не можна повернутися назад.
Та й не хотілося б прожити
Своє життя в черговий раз.
Ми вже не взмозі щось змінити,
Ми жили так, як мали жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282184
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2011
автор: Nionela