Я кляну тебе й благословляю,
Пю безсоння із долонь жалю,
Наперед усі гріхи прощаю,
І за тебе кожну ніч молюсь.
Я люблю й ненавиджу водночас
Слів шовкових неземний нектар,
І спокусливо-тернові очі,
Що кидають у пекельний жар.
Трепет щастя з гіркотою в парі –
Я впускаю в своє серце гріх,
І приймаю без щита удари,
Пересуди, і плітки, і сміх.
Просто ти чужий, хоч мимоволі
Став близьким. Чия ж у тім вина?
Просто в тебе свій роман… і доля,
І для мене місця там нема…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282191
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2011
автор: Лілія Ніколаєнко