Так міцно і тяжко.
Так страшно і смішно.
Так просто, бо слів вже не має писать.
Сказати щось хочу, та ні, вже не хочу.
Всередині пусто, одна пустота.
Цей дим сигарети, балкон цей відкритий.
І пісня нестримно звучить та й звучить.
Чого нема того, того, що не має.
Чого я не хочу признатись собі.
Та ж я і не знаю, себе вже не знаю.
Не хочу от так, не хочу так жить.
А просто якійсь не відомій людині.
Так хочу відкритись, хоча би на мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282208
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.09.2011
автор: Лилианна