Пронизує й пече до болю погляд,
Що посилає імпульси сумні.
Його чекала й виглядала довго,
Він заворожив спалахом у сні.
Той сон, немов давно минула казка,
В ній не щасливий а сумний кінець.
І може навіть золотоволоска,
Не подарує голові вінець.
Той сум розвію пахощами поля,
У сні тебе до себе пригорну.
І щоб пророкувала мені доля,
За ради тебе любий, все прийму.
З тобою збережемо трунок пісні,
Я не забуду ніжних твоїх слів.
Й палких цілунків не забуду звісно,
Любила я і ти мене любив.
Вимолюю... Прийди сьогодні зранку,
Розмову знов з тобою розпочнем.
Моя душа чекає так світанку,
Нехай серця не миються дощем....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)