Уважаемые жители и гости ГОРОДА ДЛЯ ВСЕХ!
Будем кратки.
Социальная сущность перенесла много потрясений в связи со срочными строительно-монтажными работами.
Особенно сложным оказалось для неё испытание разбушевавшимся креативом.
Потому, пока она отлеживается на диванчике и рефлексирует, - о личном.
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Шановні україномовні автори!
Дякуємо за підтримку та чудові вірші, що виконані у варіанті справжньої української мови.
Особлива подяка Софії Кримовській за підбірку віршів.
Любов Бенедишин
Серпневій жінці
Перебирає дні звичайний рік,
Скупий на миті радісні… Одначе,
Хто серпнями вимірює свій вік,
У того серце – щедре і гаряче.
Хто сіє вічне, пожина своє –
Душа у того світла й неостигла.
Дарма, що осінь завтра настає,
А літо відпочити знов не встигло.
Що сумно мріям і тривожно снам,
І сподівання – з сумнівом у парі.
Хай стане ясно й високо думкам.
Хай довго не пасує слово «старість».
Повір у диво! І дивись на світ
Очима найщасливішої жінки.
Хай множиться врожай прожитих літ.
Хай будуть ще багатшими обжинки!
Олексій Тичко
В мареві бажання
На руках без втоми я несу міледі,
Східцями угору до м’яких перин.
Свідки тільки стіни і амури в небі,
Будемо ми справжні – маски геть і грим!
Ніжні, плавні рухи в них вмирають давні.
Хвилювання, боязнь ніби в перший раз.
З головою весь я у кипучій магмі,
Не погасле світло, не турбує нас.
Твій гіпюр і бісер будуть зараз зайві,
Рухи – ритуали, грацій менует .
Танець тіл по колу у гарячій лаві,
Вперше не востаннє, чую комплімент.
У блаженстві п’яні і слабкі у втомі,
Зовсім не турбують види у вікно.
Обриси туманні, відчуття бездонні.
Тонемо насправді, тягне нас на дно…
Василь Кузан
Ти сама себе боїшся...
Ти сама себе боїшся.
Ти приховуєш від себе
Те, що проситься назовні,
Що просвічує крізь очі.
У обіймах перевтілень,
У цупких лещатах серця
Ти собі здаєшся німбом,
Ніби ти не з того тіста.
Ти боїшся доторкнутись,
Щоб не вирвались бажання,
Щоб не вихлюпнула спрагла
Недоторканість ілюзій,
Ненаситність твого тіла.
Відчуває плоті трепет,
Неповторність ненаситі,
Руки, муками прибиті
До хреста моралі. Звідки
Ти принесла в гори груди
Повні присмаку прощання?
Може здатися, що сонце
Цим дощем вмиває руки.
Може ти не можеш більше –
Провокуєш нам розлуку?
Може, легше розминутись
Ніж лишитися собою?
У ваганнях прячеш ласку
Щоб не гралася зі мною.
Ти сама себе боїшся...
Може тінь твоєї тіні
Десь зустрінеться зі мною
У палкому поцілунку?
Може тінь твого бажання
Обійметься із моєю?
Ти шукаєш тих стосунків,
Що вростають у майбутнє.
Я з майбутнього вернувся,
Щоб тебе зустріти нині.
Але ти себе боїшся.
Ти народжена зі страху.
Ти палке моє кохання
нині кинула на плаху...
Віктор Кучерук
Дружині
Наша молодість – ні, не пройшла,
А шумить обважнілим колоссям.
Тільки чорне колись, як смола,
Стало срібним і рідшим волосся.
Тільки я не про це, не про це
Хочу тихо сказати слівце.
А про тебе ласкаву, в’юнку,
Як вода у струмку говірку.
Наша молодість – чиста криниця,
Неповторна, цілюща вода.
Вона досі мені іще сниться,
Як і ти - все життя молода.
Тільки годі про це вже, -авжеж
Не забув я і ти, певно, теж
Синюватого обрію жар
І невмілих цілунків нектар.
Наша молодість – славна пора, -
Вона старості є запорука.
Обнялися утіха й жура,
Коли пестив нарешті онука.
І сьогодні йому вже, йому
Розкажу й заспіваю візьму
Про минулі веселі часи,
Якщо дозвіл на це ти даси.
Наша молодість - ні, не мина,
Поки в душу приходить неспокій
Вже давно у життя довжина
Не залежить від кількості років.
Тільки я не оці, не оці
Хотів мовить слова у кінці.
А про тебе єдину – оту
З ким сьогодні ділю самоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282274
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 23.09.2011
автор: Dragon`s_smiles