ЗВІСТКА З НЕБА

о  третій  ночі
розбудила  
морзя́нка
у  залізний  дах:
та-та-тах!..
(чистий  звук…)
олівець  –  до  рук:
агент  007
«Старий  Горіх»
о  третій  ночі
таємну  
звістку
передати  хоче…

але  –  тиша…
перервався
наразі  
нічний  зв`язок:
Всесвіт  
знову
цілковито  умовк.


тільки  здрімнула  –
та-та-тах!
ожив
мій  чутливий  
дах
на  мить  –
і  знову  Всесвіт
повстя́но  мовчить.

та  що  ж  там  у  них
за  швах?
телетайп  зламався
чи  рація,
розбила
«тарілку»
космічна  станція?
звідкись  випав  
латунний
поважний  цвях?..
пошкодилась
інша  яка
передавальна  
техні-ка?..

чекає  
стривожений  дах.
ніч  світа́…
несподівано:
та-та-тах!..
і  –  пустота…
одна  і  та  ж
одинока  нота
один  і  той  же
символ  і  знак
сумно  так…

а  що  ж  там  далі?
дальше  там
що?..
чому  не  сміє
прорватися  у  ефір
всемогутнє  небо?
можливо,
там  звістка
мені  
од  тебе!..
така  ба́жана  
і  довгождана.
може  там:
«Скоро  ве́рнусь,
стрічай,
кохана…»
а  може…
отож,
схоже
саме́  тільки  «…може…»
старий  горіх
передати  й  може…

як  на  сміх,
повільно  зріє
старий  горіх…

…скоро,  скоро…
полетять  горіхи
достиглі
на  дах,
як  зорі…
і  ти
повернешся  
із  самоти́
на  світанку…
будемо
каву  пи-ти
і  слухати  вдвох
Горіха
старого
Вселенського
безкінечну
чітку́  
морзянку…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282369
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: Валя Савелюк