І НІЧОГО ВЖЕ ТЕПЕР МЕНІ НЕ ТРЕБА

Мить,  -  і  ти  торкнувсь  так  лагідно  і  ніжно,
Рухи  рук,  мов  листя  з  очерету.
У  відчутті  тривожилась  несміло,
Дивний  час  навіював  легенду.

Дві  берізки  вкупі.  В  м'яких  пряних  травах
Білі  квіти  сонячно  всміхались.
Поцілунок,  подарований  недавно,
Був  п'янким,  немов  вино  з  отрави.

Розтопилась,  мов  весною  талі  води,
Серед  лісу  -  музика  Орфея.
Теплоту  землі  відчули  босі  ноги,  
Світ  був  чистим,  мов  з  квіток  ліле́їв.

Всі  вагання  мимохідь  в  душі  стираю,
Ясний  світ  обожнювався  з  неба.
Відчувала,  що  його  кохаю,
І  нічого  вже  тепер  мені  не  треба.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2011
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА