Не дим, озон і не повітря
Із глибин брудних легенів
Видихаю тебе звідти,
Видихаю тебе, геній.
В алій кулі моїх бронхів,
Що летить із втоми вуст,
Подивись, який ти гарний
У відсутності розпуст.
Усе важливе відпустила.
Останній подих випускаю –
Тепер ти чистий і безгрішний.
І кнопка вибуху – я натискаю.
Не можу дихати. Так боляче!
Мозок відказує – сказився.
Все тіло трусить. Мені гаряче!
Мною тремтить. Ти запізнився.
Ти не торкайся моїх скронь
Сталевим лезом плоскогубців.
Облиш! Зостав мою долонь!
Я вже у колі самогубців.
В алій кулі моїх бронхів,
Що летить із втоми вуст,
Подивись, який ти гарний
У відсутності розпуст.
2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2011
автор: Джон Капка (Красавцева)