Сплелись думки, немов вужі.
(Сплітаються і руки, і гадюки!)
Сплелись думки мої й чужі,
Лягли в слова і відтворились в звуки.
А ще сплітається коса,
Дроти, ліани, павутина…
Плітки плетуться… Плентає коза,
І «Гися! Гися!» - чується від тину.
Під тином в латаній свитині
Сидить стара, страшна, як смерть.
Старій сто років. Хай ще чверть,
Хай проживе… А як їй нині?
«Та добре!» - каже: «Ось козу
Пасу, а то б обоє, мабуть здохли!..»
(Чорнило й в горлі пересохло!).
Я помолився на козу:
«Годуй стару страшну, як смерть!
Стара закохана у тебе!..» -
Це до кози дурню я бевкав:
«Не проживе від ста ще чверть».
Стара помре, рогата здохне,
І щезне тин у лопухах…
Вже двадцять літ навколо жах! –
Душа болить і серце сохне…
Рулить запроданська дитина…
Сплелись думки, немов вужі.
Сплелись думки мої й чужі:
«Чом так стражденна Україна?»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282565
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2011
автор: Михайло Нізовцов