Її сукня розвивалась так м`яко хвилями.
Вона йшла по степу. Така незаймана.
Під нею на грунті – осінні килими.
Свідомість вітрами давно огайдана.
А під сукнею тіло. Дівоче поки ще.
І груди на ньому. Пружні й стримані.
Під нею на грунті – осіннє вогнище.
І мрії вітрами давно похилені.
На тілі шрами, що вправно сховані.
Ніхто їх не бачив ночами темними.
Подумки щирі, а дії сковані.
Просить до вітра вустами чемними.
Стань моїм першим. Я буду вірною.
Бався волоссям, ніким не гладженим.
Буду твоєю завжди покірною.
Гратимусь з небом, тобой прикрашеним.
Вітер задер її сукню ніжную.
І опрокинув на килим осені.
Шрами лоскоче її під вишнею.
Бавиться любо рудими косами.
Сукня розвилася м`яко хвилями.
Йшла вона степом. Така незаймана.
На грунті під нею – осінні килими.
Свідомість вітрами вже знов огайдана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282626
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2011
автор: Аліна Божнюк