Осінь золотава губиться щороку,
все кружля потоком вгору до небес.
Опадає листям в річку неглибоку
осінь жовтосива, матінка чудес.
Де-не-де червона (осінь у намистах) -
повплітала в коси вранішню журбу,
і в неділю співом, дзюркотом пречистим,
літо проводжає у степу й гаю.
Добрий невиразний, лагідний у листі,
порпається вітер, дмухає в траву,
і в танку останнім, в коломийці, в пісні
відтанцює літо в осінь золоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282717
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.09.2011
автор: Nukraine