Їй наснилось, що знову щоденно
Він приносить їй мрії зелені
Заплітає у коси серпанки
І цілує її до останку.
Їй наснилось, що якось в ту пору
Подарунком він виклав простори
І брущатка засяяла сонцем
А на шиї її – два віконця
Привідкрили у серце дверцята
Де і мрії… і сиві лещата
Затискають між ребер щоденно
Будні сірі та мрії зелені.
Їй наснилось, що рівно опівдні
Заспівають німотні ті півні,
Що розбудять всі спомини милі,
Коли спокій вкривав усе тіло
А його сірі очі востаннє
Заливались сльозами безжально…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282769
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Троянда Пустелі