Осінній ранок потонув у росах,
Рожевий промінь розбудив блакить.
Прозорим покривалом на покосах
Туман, як біле марево, тремтить.
Земля спросоння підіймає груди
І дивиться на сонце з-під повік.
Лиш в сні щасливі зостаються люди:
Таким коротким є у щастя вік.
Ось вітерець крильми торкнувся листя.
Розбуджене зривається й летить...
Як ватра, загорілося намисто
Калини, що прокинулась в цю мить.
Схитнувся сонях спілий, обважнілий.
І пташка свої крила розправля,
А день новий, ще трішечки несмілий,
Всміхаючись, про право заявля...
До сонця простягаю свої руки,
Ловлю в долоні теплі промінці.
І осені я чую дивні звуки!
Чарівні, неповторні дні оці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282787
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Н-А-Д-І-Я