Ви йшли, як Бог.
І срібний німб вам голову вінчав.
Я вслід би кинулась,
та стала, вко́пана, мов камінь.
А моє серце,
як з колиски дитинча,
схопилось босе і потю́пало за вами.
Ви йшли, як Бог.
І сірий шлях стелився вам до ніг,
мов хтось розмотував
сувій простого краму.
А моє серце –
чи спинить ніхто не міг? –
збивало пальчики, так тюпало за вами.
Та де йому за вашою ходою?
Ви наче Істина!куди там вас догнати.
Впаде, заблудиться і вічно сиротою
у чужі вікна бу́де заглядати.
Ви йшли, як Бог.
І срібний німб вам голову вінчав.
Я вслід би кинулась,
та стала, вкопана, мов камінь.
А моє серце –
нерозумне дитинча,
схопилось босе і потюпало за вами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282794
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Валя Савелюк