Горобина рясніє червона;
Мов багаття яскраве горить.
То насправді її лише грона
із чарівності зіткана мить.
У очах вже від неї оскома,
У думках те проміння блищить.
В чому сила її, невідомо -
Та без погляду не залишить.
Мов жаринки ввібрала від сонця,
Начіпляла на себе рясні.
Навіть листя в охру одяглося,
Коли стали короткими дні.
Горобина достигла вже зовсім;
Де обсипалась, та на землі.
А за нею опало волосся -
Її листя в осінній траві.
26.09.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282834
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Андрій Гагін