Тобі мої вірші з машин надсилає радіо,
гучні пароплави їх зичать сиренами,
скрипом підошв з-під фірмових Adio,
чути мої механічні вірші за березами.
За брязкітом скла напівповного, п*яними тостами,
чути легкі електричні потуги їх,
і, коли хтось пробиває квитки компостером,
і, коли труяться випаром газів чатних.
Злий перегар, блювотиння з балкону на соціум,
сивий туман і багнюку зі стомлених ніг,
транспорт, квітучий за містом опіум -
в свої кармани напхав я наскільки зміг.
Перетягнув, перебрав, як дістав із загашників,
виправ із Тайдом, щоб біле було, та пес!
Все порозвісив над ринками залізячників,
над автомийками, клубами та АЕС.
Вірші лунають з дерев, мов пташиними криками,
шепітом мертвих людей, що звисають з віт,
геть не усюди, лиш там, де колись повісились
ті хто пізнав і не витримав справжній світ.
Рима літає в повітрі між пилом над сходами,
а ззаду них розкриваються двері самі... й ну хто???
Хто всі ці очі в цім дорогім супермаркеті?
Їм не до сенсів, а їм би без ГМО...
Ті покупці мене з сиром носили пакетами
і викладали на темний від плісняви стіл,
там я ховався у квітах, які неполитими
тихо вмирали на честь механічних віршів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282877
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Фелем Ящірка