Аеропорти дихають мовчанням.
Хвилини відліку до болю і розлуки.
Тут помирає стомлене кохання
Уже тримаючись із відстанню за руку.
Останній погляд в очі, як "пробач",
Останній поцілунок... вже не в губи,
І безупинне, болісне "не плач"
Між небом і землею голос губить.
Аеропорти.... - злодії надій.
Життя й без того втомлює душевно.
І дотики, і погляди, і мрії...
Аеропорти знищують непевно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282908
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Svetok