Так вийшло, що лишився лежати жовтневий ранок,
В ногах моїх собакою мокрою, безмежно-щасливою,
Так наче її нагодували не залишками зі столу…
Тай стіни виглядали надто тривожно цього світанку,
Покриті прошарком снігу. Я називаю на честь Вікторію
Щоб завтра лишити її при дорозі в десятках кілометрів від дому.
Так вийшло, що лишився лежати я вкритий осіннім листям,
Вона замерзала біля мене, а я в комі смертельній
Намагався зігріти. Вона помирала і очі зимовим блиском
Жовтневими ночами, лишили відбиток Вікторії.
жовтень 2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283156
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2011
автор: Amon Urija