.
"Я заглядаюсь на свою сусідку,
але поводжуся вельми чемно.
Не зупиняю її в парадній,
не домагаюся в ліфті тіла,
наче байдужий, ведусь порядно,
як джентельмен... А вона б хотіла!
...
Восени мені пишеться, наче п’ється:
необачно і гірко – безперспективно.
А тому, переважно, й не п’ю. Здається,
що ніколи й не питиму більше. Дивно...
У цієї печалі нема розради.
Бо таке відчуття, наче віршам зрадив.
А сусідка...
Сусідка живе навпроти.
В її погляді зовсім відсутній спротив."
(Сергій Татчин)
Моя сусідка живе навпроти,
Вона – не проти, і я – не проти...
Піду́ , куплю їй коньяк і шпроти
Й зайду́ у гості, відкривши рота…
Скажу їй: «Знаєш, сусідко мила,
Візьмі́мось, врешті, до цього діла,
Терпіти, чесно, мені неси́ла,
Бо те чекання так утомило…
Мене, як рибу, спіймала в ве́ршу,
Ось, знов про тебе пишу я ві́рша...
Та це - по друге, ну, а, по-перше -
Ти ж станеш перша, хоч і не вперше…
А то уп’юсь же, побачиш, мила,
Упа́ду вниз я, опущу крила…
На плечах в мене важезна брила -
А погляд в тебе такий сміливий…»
29.09.2011 р.
* Сергій Татчин "Аритмічний спротив" (http://maysterni.com/publication.php?id=67273)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283334
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 29.09.2011
автор: Le Magnifique