Якось замислився Остапчик,
Куди ж батьки вночі зникають?,
Вони то сваряться шалено,
То слізно й міцно так кохають.
Чи подуріли ці дорослі,
Що це за гра з двома кінцями?,
Тут завойовують й кидають,
І в мить міняються місцями.
Невже коли я підросту,
Вночі я буду пропадати,
Й у сні немов би на ходу,
Слова невиразні казати?
Чому всі старші так живуть?,
То сміх, то сльози, то ховання,
Якщо й мене це все чикає,
Я вже не хочу це кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283338
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2011
автор: Chornui Kit