За каміння чіпляюсь і падаю,
На частини порвались роки,
Піднімаюсь і знову згадую
Всі земного страждання смаки.
Я стаю все сильнішим і мудрим,
Вже я чую не тільки себе
І під зовнішнім лагідним хутром
Чорний смуток вже менше шкребе.
Я навчився єднать паралелі,
Сенс знаходячи в дивних речах
І бурхливі життя каруселі
Я тримаю на сильних плечах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283401
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2011
автор: Невгамовний