Не зірвуться ніколи
Наші коні на рись,
Розгубились підкови,
Що дзвеніли колись.
Вже роками в загоні
М́алим кругом, без сил
Ходять, спутані коні
Гострим стрижнем вудил.
Язики злі в отруті
З серця виссали кров
І парами від ртуті
Задушили любов.
А на фрази крилаті
Не знайшлось більше слів,
Хтось небесний насватав,
А земний хтось розвів.
Не шукай винуватих,
Бо є сотні причин,
Нас Господь лиш насватав,
Але не обручив.
Ми минулим багаті,
Збережем царство снів,
Може й Бог нас насватав,
Та Лукавий розвів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283487
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2011
автор: kalush