Сивина вплелася в коси тополині,
Засинають верби тихо над ставком,
Думають-гадають сиві полонини,
Чигає в повітрі осінь над селом.
Відтісняє сонце далі від зеніту
І плете на нього з павутиння сіть,
Не дає гуляти бабиному літу,
Голову схиливши, дуб-силач стоїть.
А бабуся-осінь непідкупна зовсім,
Чути вже у горах рівний, дужий крок.
То ж прощай, хороше літо, що було всім
Теплою домівкою. Здрастуй, час думок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283616
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.09.2011
автор: Вільховий