Кричати хотілось та чомусь лиш мовчалось
Говорити для когось я тут вже вмираю
Повсюди розмови насичені фальшем
А сміх прикриття дурнуватих обличь
Кожному хочеться здаватися старшим
Розумним крутішим дурнішим за всіх
Для чого вдають з себе звірі людей
Потрібно це їм чи просто рефлекс
Всі заперті в клітці в якій нема світла
Живуть вони там чекаючи днини
Коли всі комусь стають враз потрібні
Ілюзія їхня для них є блаженством
В ній сховане те що не дає їм спокою
Помруть вони з нею не залишивши спомин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283711
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2011
автор: Migelito