ПЛИН ЧАСУ
Мчить окрилена хвилина
По просторах навмання
В неї постать тополина
І весільнеє вбрання .
Неподалік зрілість ходить
У садочку ясноти .
Спілі ягоди знаходить
Усвідомлює світи
А ще далі-старість квола
Йде по стежці в небуття .
Плаче й дивиться навколо
Мов безпомічне дитя.
Мчить за хвилею хвилина
В думці- злети, мрійна даль .
Ой, ти доле швидкоплинна,
Ну чому тебе так жаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283754
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2011
автор: стрельцова