...ти мусиш одного разу поїхати звідси
замести всі сліди і уже не повертатись
чим вище небо тим важче на землю злізти
хоча все не так уже й погано
якщо ти ще не розучилась посміхатись...
від незнання правди часто хворієш щастям
неповноцінним та тоненьким мов волос
та коли відкривала рота щоб прийняти причастя
закривалась душа і зникав голос...
ти мусиш поїхати...змінити колір волосся та імена
якими тебе називали справжнє забуваючи ...
коли у конвертах ти знаходила холодні слова
тихо плакала на долоню їх висипаючи...
а зараз змінилось усе навіть осінь
не виїдає безсонням й пухлинами час
ти мусиш поїхати...замінивши теплу постіль
на глибокі вибоїни та холод дорожніх трас...
і залишивши позаду це місто тіней та зим
пом"янеш всі любові які змогла долюбити
ким ти станеш там ким?...
відповіш:
"головне тільки б не розучитися жити..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283758
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2011
автор: Poetka