Я шкребу пальці стінами,
Розмовляючи з тінями,
Що колись були вільними
У залатаних душах.
Я папером стираю
Ті думки, що на краю,
Я не бачу вже раю -
Це несказанно душить.
Я женусь за довірою,
Я не дру́жу із мірою,
Залишаючись вірною,
Я тікаю кудись.
Я шалено кохаю,
І напевне, не знаю,
Чи живу, чи вмираю?
І так було завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2011
автор: торт