Одного разу усвідомиш
не до речі,
що вже навік
твоє не склалося
життя.
І втягнеш голову,
і вмить зсутулиш плечі,
і побредеш кудись
без толку
й без пуття.
Почнеш незграбно
загрібать
руками,
як в чорторИї
зламаним веслом,
паперу клапоть,
де збиравсь
писать
псалом,
зіжмакавши,
швиргнуть захочеш
в яму.
І встромиш очі
в землю,
як перо –
печальний образ:
блазень
і пророк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283854
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2011
автор: Валя Савелюк