Ну хто сказав, що сніг навіки білий,
Я бачила, він чорний був колись,
А той художник зовсім неумілий
Не бачив сльози янголів, що вниз лились...
І ангели зовсім не добрі завжди, ні!
Вони бувають дуже злі...
І небо тоді палить їх в вогні.
Чи то у блискавок теплі
Зринають очі... Ні, не Бога!
Диявол теж на небі вже давно живе,
І всі самозакохано вдивляються у нього,
І думають, що окрім них усе німе...
Та й плачуть всі не тільки від нещастя,
Я знаю, бо у мене сльози радості текли,
І більш мені цього зробить не вдасться...
Думки сторонніх: "Божевільна!" - обпекли!..
Минуть ці дні, і тижні, і роки...
Зламають всі стереотипи покоління.
Обвуглені дерева візьмуть все у руки
І розпочнуть нове природі поклоніння...
А я іще жива, ще тепла і прозора,
Невизнаний художник чужих душ...
Можливо, інші скажуть просто: "Хвора!",
Та змити це мені поможе душ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283918
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.10.2011
автор: Нея Легна