СУМ

Ось  вона  крокує  вулицею.  Ніби  гарна,  але  така  схожа  на  інших.  Усе  стандартне:  гарна  фігура,  довге  русе  волосся  і  очі...  Карі  очі.  Вони  можуть  сказати,  що  це  очі  мудрої  жінки,  але...  але  я...  Я  знаю...

     Ти,  запам'ятала  той  день,  мабуть,  назавжди.  Такі  шматочки  життя  не  забуваються  ніколи.  При  їх  видаленні  з  пам'яті  постійно  з'являється  напис  "ERROR"...  "Скасов..."  -  крізь  сльози  ти  уже  не  бачиш  останніх  літер.
     Що  ти  там  тоді  промуркотала?  Приємно  познайомитись?  А  розум  уже  завбачливо  перепитував:
-  Дівчино,  я  вас  знаю?
-  Ні,  ти  себе  не  знаєш,  сонечко!  -  пророкував  його  погляд.
     Він  уже  тоді,  коли  вперше  зловив  твої  зацікавлені  очі  в  свої  теплі  обійми,  знав,  що  мотузки  правильності,  якими  сама  себе  обплутала,  послабилися  і  готові  впасти  додолу.  Він  бачив,  що  ти  вже  почала  втрачати  не  тільки  самовладання,  а  й  здоровий  глузд.
     Ти  сиділа  сумна  і  п'яна  від  мінералки  і  кохання,  наче  алкоголік-капітан,  якого  не  слухається  навіть  юнга.  Думки  збилися  з  курсу.
-  Ні,  не  дивися  на  нього!  -  і  тут  же  ловила  в  сіті  своїх  очей  іще  малознайому,  але  таку  рідну  постать.
-  Тільки  не  йди  до  нього!  -  і  зразу  ноги  самі  підхопилися  з  місця  і,  онімілі  від  страху  й  шоку,  несли  тебе  ближчей  ближче  до  перехожого  з  багатозначною  усмішкою.
     Він  таки  вирішив  не  йти  без  трофея,  який  обов'язково  потім  викине  до  комори  своїх  почуттів:  "на  чорний  день".  Дійсно,  а  раптом  криза?  Перехідний  вік,  що  почався  в  14  і  навіть  не  збирається  закінчуватися?  Ти  стаєш  просто  нікому  не  потрібен  зі  своїми  натягнутими  нервами  і  сентиментальними  сльозами...  А  вона,  наче  подушка:  завжди  поруч,  завжди  рада,  завжди  вірна...
     Хоча...  Мабуть,  так  влаштований  кожен  і  не  твоя,  зовсім  не  твоя,  в  цьому  провина!
     Ти  будеш  дарувати  їй  квіти  й  носити  подарунки,  поки  не  перетвориш  із  шикарного  букету  в  старого  плюшевого  ведмедика,  потріпаного  занадто  вибагливою  дитиною.  Такій  іграшці  немає  чого  робити  у  твоєму  чистенькому  будинку!..
     Неважливо,  що  вона  потім  плакатиме  ночами  і  питиме  антидипресанти  на  кухні  разом  зі  своїм  безсонням  і  заплаканою  самотністю.  Не  важливо,  що  перестане  їсти  і  схудне  на  кілька  кг.  Неважливо,  що  її  гардероб  дещо  зміниться.  Просто  у  неї  з'явиться  щось  в  очах.  
     Одні  називають  це  досвідом.  Інші  -  мудрістю.  Проте  дуже  мало  людей  розуміє,  що  це
                                                   СУМ...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283957
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2011
автор: Нея Легна