В ранковiй медитацiї пульсу ,
бездорiжжя вчорашнiх думок
здається приречено випадковим.
Сьогоднi я знову ладен
сперечатися з власною упевненiстю,
чи конкурувати з iлюмiнацiєю райдуг.
Розвiнчанi моїм безсонням мрiї
як пластилiн пiд гарячими пальцями
що давно уже непiдкорюються
iмпульсам почуттiв.
Саме через це,
назвивай мене своїм пiдкаблучником...
коли не можеш коханим,
і я ним буду,
навiть якщо для цього
доведеться покласти своє серце
пiд кирзовий чобiт самоошуканства.
Я ж кохаю тебе....
кохаю....недосяжну,глибоку...
вростаючу корiнням
в це терпке весняне небо,
щоб напитися вiчнотi.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2011
автор: Леслав