Вона збирала київський каштан,
на час коли забула тишу Львова,
забула друзів, літо і міста,
зникала не помітна й кольорова.
В очах кохання, на руках журба.
Не знає де своє тепло чекати.
Хтось скаже не твоя була вина,
ти просто вчилась серцем відчувати.
Осінній дощ намочить прапори,
твоє волосся прикрашає листя.
Згадаєш сонце й неба кольори,
яка для нього серцем була близька…
По скрипту: Для тебе..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284160
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2011
автор: Alexander Marchuk