Вишиває Доля кожному сорочку
То хрестиком, то стіжком щодень по кусочку.
Кожен день свій колір має і свої узори,
То долини, то рівнини, то високі гори.
Одні світлі, другі темні і сірих багато,
Бо не кожен день буває лиш смуток чи свято...
Все життя, як вишиванка, спершу чисте полотно
Світлі днини, світлі ранки, безтурботність все одно
Куди йти і що робити навкруги безмежний світ,
Навкруги усе прекрасне, попереду многа літ...
Але з часом уплітає Доля нитку й з чорних бід.
Й вже мережить полотно різнокольора́ми,
Затягує з сере́дини міцними вузлами,
Що карбуються на серці, гудзують нам душі
Забирають спокій на морі й на суші.
Коли шиється сорочка, то не треба нити,
А що вишито до цього, то треба й носити,
Бо усе то наше, усі кольори,
Що вплiтає Доля рiзної пори.
Нехай буде білий світ до усіх привітним,
Хай життєве полотно буде більше світлим !
03.10.11 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2011
автор: Олекса Терен