чорнобривці
мружаться
на приза́хідне сонце
красиво:
теракотово-жовто-
червонувате
диво…
од вітру,
тихого
непримітного,
погойдують
віно́чками
пишними
і привітними,
багатоквітними…
але
торкнись
випадково
чорнобривцевого
цього́
супоко́ю
осіннього –
запа́хнуть
оксамитово
й пряно,
голосно
і магічно
заячать –
так
ароматом
насиченим
густо кричать
вражені не зумисне
квітки:
- Тривога!!! -
відчайдушно
кличуть
на допомогу –
кого?..
може,
навіть
самого Бога…
Ти – Діва.
витончений
і вразливий.
так само буваєш
прекрасним
у виявах
сво́го,
необачно
спричиненого,
нестри́много
гніву
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284169
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2011
автор: Валя Савелюк