Я живу однією надією, Що життя переграє ходи,
Що я стану пухнастою, білою, Як любові і віри сліди!
Я благаю себе зупинитися, Стати сірою, як небеса!
Та не можу, нажаль, я зробити це, Бо прозора зосталась сльоза!
Ми з руїни країну підіймемо, Щоби діти змогли зрозуміть!
Не буває людини із крилами, Якщо серце у грудях мовчить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284176
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2011
автор: innache