Лише байдужість і лише мовчання
Безмежна порожнеча забуття,
лежить на серці прадідів прокляття
врятує мабуть тільки каяття.
Та вже давно покаялась і зрозуміла,
і виправила помилки давно,
і все і всіх давним-давно простила,
та біль не полишає все-одно.
Болить душа від того, що самотня
і серце на шматки пекельні муки рвуть,
бо мрія не здійснилася ні жодна,
Ну а попереду роки все йдуть і йдуть.
Які сюрпризи доля ще готує,
хтось скаже правду, хтось закриє очі
хтось відвернеться, збожеволіє від горя
і плакатимуть знов криваві ночі.
Душа стомилась… просто від життя,
І цінне все вона вже загубила.
Я напишу: «Це лиш моя вина.
Прощай мій світе… я тебе любила»…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284225
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Lyubow