Борода
ПРОЩАННЯ
Змійкою у ніч твій потяг відходив
"Дочекайсь мене!" - твій погляд говорив,
встиг поцілувать, застрибнув у вагон
і гірке "прощай" скувало в біль перон.
Знову туги шаль,
сивая печаль
помахом крила
плечі обвила.
Знов розлуки щем
разом із дощем
тіло холодить.
Як без тебе жить?
Я стояла там допоки світлофор
не загородив до тебе коридор,
поки стукіт рельс і твого серця стук
нотами плів дощ в симфонію розлук.
Знову туги шаль,
сивая печаль
помахом крила
плечі обвила.
Знов розлуки щем
разом із дощем
тіло холодить.
Як без тебе жить?
"Повертайсь, прошу!" - душі безмовний зов
"Перестань!" - дощу промовила любов -
"Я умію ждать, а Бог - наш оберіг!"
і далеке "Так!" доніс гудок доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284228
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Віктор Ох