Ми не знайомі з вічністю земною,
Землю залишимо, як налетить зима.
Тут ми лиш двоє, доленько, з тобою,
Нічого вічного в нас на Землі нема.
Міняється погода, Сонце сходить,
Повіє вітер, дощик зашумить,
Який буває довго не проходить,
Здається – вічність, а насправді – мить.
А жорна перемелюють хвилини,
Які складають вічності часи.
Так ніби промінь, що у простір лине
Не зупинити - хоч і попроси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284263
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Віталій Назарук