Дивак...Я мабуть забагато мрію,
або замало при наших зустрічах виціловую твою душу...,
бо десь там,в передсерці,очманівши від розлуки,
вже в десятитисячний раз ,
каліграфічно ,пишу на стінах свідомості"Ску-у-учив!"...
Так,я скучив до відчаю за темрявою твого волосся,
за приречено близькими спогадами,
де кожен абзац
робить відстань між нами
на декілька кілометрів ближчою...,
скучив за твоїми очима,
бо такі буваять тільки у Ангелів...
Коли пальці безтілесних іллюзій
розірвуть кайдани моїх вуст
і я знахабнію до безсоромності-небійся!
Я лише покладу свою голову
яку через тебе давно вже втратив
на планету твоїх колін,
і вперше непитаючи дозволу
обніму тебе наче Всесвіт
аби осягнути Кохання!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2011
автор: Леслав