Можливо десь у тихій тишині
Я манівцем про тебе думкою пролину.
Туман ранковий котиться в долину,
І так спокійно й холодно мені,
Коли згадаю ті тривожні дні...
Всміхнись мені ласкаво, адже знаєш,
Що усмішка твоя миліша над усе,
Можливо й ти мене колись згадаєш,
Туман ранковий вітер десь несе,
Згадаєш рук тепло, згадаєш все...
І згадуємо ми оті хвилини,
А хвиля піною о камінь б'є,
Чия в розлуці нашій є провина,
Не знає серце ні твоє і не моє,
Лиш хвиля піною об камінь б'є...
Та б'ючи не розіб'є камінь хвиля,
І наші вже не зійдуться шляхи...
Між нами відстань у далекі милі,
І сірий морок тільки навкруги..
... Нам вже ніколи не звести шляхи ....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284419
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Юрась Пухнастий