Мих. Саченку
Ще любили ми всі однаково
І вождів ще вітали весело
Прапорами кольору маків,
До "Червоної книги" занесених.
Ще такого ніде не бачено -
На горищі у баби Насті
Духом сіна було освячено
Найвеличніший символ нації.
Він світився такою цнотою,
Що забудешся й про еротику...
Я від нього бажання всотую
І п"янію від того дотику.
Перед ним на коліна падаю
І вчуваю відгомін епосу;
А горище відгонить ладаном,
Чебрецями і цвітом вересу.
Місяць, нашими бавлячись долями,
Над вербовими висне вежами,
А цупкі лопухи долонями
Гладять литки, на сіні одлежані...
Хай дорога важка ще ториться -
Єдність колосу й неба збудеться.
Символ нації, той, що в Моринцях,
На горищі отім - не забудеться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284476
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Дощ