В безодню неба впасти без свідомості
й забутись, загубитись серед хмар,
втратити всі докори совісті
і відректись від радості примар.
Вдихнеш на повні груди - ти вже вільний!
Лиш вийдеш за ворота зобов'язань,
нічого і нікому ти невинний,
бажання правилами вже не зв'язані.
Життя тече десь поза почуттями,
воно так низько і буденно, при землі.
Минуле все згорить майбутнього вогнями,
а все чим дорожиш -залиш собі.
Бо те чим дорожиш і є твоє майбутнє,
(ти ж знаєш, це забуте лиш старе)
Зів'ялі квіти на душі твоєї грунті
розквітнуть знову... як весна прийде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284479
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Lyubow