Не вміти..
жити, здобувати.
Початки всього
боляче впиваються
у гланди,
зовуть тужливо:
" сЕрденько- сердЕнько".
плач іде повільно
кострубатим дідом,
Проштовхує дорогу.
і рве, і просить
повітря:
" Ще.. і ще і щему"
в грудях.
Вістря впивається
в найглибший страх
прагнення.
Повіки стають
посудинами для
солених крапель.
І всі мости і греблі
ламаються і прориваються
"На волю..волю, Олю"
вибухають...
СТОП
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284529
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Harmonika