Журавлику,пощо мою печаль
Тривожиш ти своїм плачем журливим?
Вже відзвеніло літо,мов кришталь,
Приволокли світанки срібні зливи...
Вже відбуяли пахощі садів,
На пишні крони впала позолота...
Журавлику,який щемливий спів
На тих дзвінких захмарених висотах...
І розтинає лагідне крило
Шовкову синь небесної дзвінниці,
В застигле плесо листу намело-
Дерев сумних рясної багряниці.
І мов полин печаль моя гірка,
Що той журавлик в піднебессі терпне...
І обважніла осені рука
Листком лягла на серце моє тепле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284615
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2011
автор: Наталя Данилюк