Я розумію, що більше чекати не варто:
Висох пергамент твоїх і моїх почуттів.
І непочуте у Всесвіті наше bel canto
Буде блукати і плакати серед альтів.
Я розумію, що більше чекати не можу!
Скручене листя в калюжах ранково тремтить.
Наче на картах, на мертвому листі ворожу,
І викладаю розлук і прощань логотип.
Більше не хочу щасливих ознак помічати!
Вікна закрию туманом і плетивом снів.
Буду чекати у місячнім сяйві кімнати
Диво-метеликів з дотиком ніжним твоїм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284800
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Мищенко Светлана