Ти навчив мене того ранку
З папірця кораблик складати.
Я води набрала у банку
Й почала на поверхню спускати.
То був кращий дарунок у світі.
На кораблик дивились мовчазно.
Лиш чому ми вже більше не діти
І не мріємо більше виразно?
Ти тримався за мене рукою
І здавалось – ми самі щасливі.
Лиш чому ми не діти з тобою
І чому наше щастя мінливе?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285013
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2011
автор: Аліна Божнюк