Він не хотів її втрачати
Вона ж благала «відпусти»
Він ставив перепони - грати
Й підлесливо манив її туди.
Вона воліла жити чесно
І не вдягати тих солодких пут…
Та обіруч її взяла любов й понесла
Туди, де всі закохані живуть.
На що це їм? За що карає
Чи може нагороджує їх Бог?
Це долі рівновага – де втрачають
То там прибуде щастячка шматок.
Не сталось так, як це вони гадали
І щастя біллю відлунало їм обом
Те «відпусти», що з її серця пролунало,
В його душі камінням залягло.
І він розвів ті руки, немов крила,
Що ще за мить її горнули до грудей.
Й по тих сльозах, які вона зронила,
Пішло ледь чутно щастя до людей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285199
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: ватра