і здичавіє тиша без людей,
і вир ідей спливатиме тихіше,
облишить душу в спокої, та де й
узять його? у мареві колишнім?
і заколише війни і вінки,
і дзвоники, і дзвони на дзвіниці…
та стій-но: лише вільний-нетривкий
торкне світанок зморені зіниці,
уклінний, встане в небі сяйний день,
учора й завтра вузликом зав’яже
і поза часом розпачу й тіней
сплете мереживо з інакших вражень.
Конкурсна робота http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283062
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285234
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: Лариса Іллюк